Артиклі в німецькій мові — одна з найважливіших тем німецької граматики.

Тема вважається дуже складною. Це відбувається через намагання засвоїти усі правила одразу. Цього робити не варто.

Тому задля кращого розуміння ми розглядатимемо різні види артиклів та правила їх вживання поступово.

Цей матеріал є першою частиною із серії матеріалів про артиклі у німецькій мові:

Частина 1 Неозначений та означений артикль.
Частина 2 “Нульовий” та негативний артикль.
Частина 3 Головні правила та найпоширеніші помилки з артиклями.

Окремо також потрібно розлядати відмінювання артиклю (іменників).

Що таке артикль у німецькій мові?

Про німецьку мову кажуть:

Без артиклю немає німецької мови. І навіть коли артиклю немає – він є. Це т.з. “нульовий” артикль.

Артикль – це допоміжна частина мови, яка вживається разом із іменником (перед ним) та  має багато функцій:

– допомагає визначити рід іменника у словнику
– позначає, чи мова йде про якийсь предмет взагалі,
– чи мова йде про якийсь відомий, конкретний предмет;
– допомагає зрозуміти число та відмінок іменника.

В цій статі мова піде про мовленнєву функцію артиклів, тобто коли вживається саме який артикль, означений, неозначений чи нульовий. Про функцію означеного артиклю для визначення роду іменника у словнику йдеться у окремому матеріалі.

Спочатку почитайте про артикль, як засіб позначення роду іменника.

Як зазначалося вище, артикль допомагає визначити відмінок іменника. А якщо бути точнішим, відмінювання іменників відбувається шляхом відмінювання саме артиклю (у слов’янських мовах відмінюється сам іменник за рахунок зміни закінчення).

Українською: ручка, але Я купую ручку.
Німецькою: der Kugelschreiber, але Ich kaufe den Kugelschreiber.

Отже, не розуміючи, який саме артикль, означений чи неозначений, потрібно застосовувати, не знаючи роду іменника, Ви не зможете граматично правильно говорити. Артикль – це певного роду ключ до правильної німецької.

Артикль – “ключ” до гарної німецької мови.

​Які бувають артиклі в німецькій мові?

Отже у німецькій мові використовуються 4 види артиклів:

1. означений артикль: der, die, das
2. неозначений артикль: ein, eine
3. “нульовий” артикль (артикль не вживається)
4. “негативний” артикль: kein, keine

Їхнє вживання залежить від того, чи говоримо ми про конкретний або відомий предмет, один із багатьох, предмет у загальному значенні або про певні категорії слів, перед якими артикль не використовується.

Аби не перевантажити Вас теорією, пропонуємо спочатку розглянути 2 найважливіших види артиклю: неозначеного та означеного.

Неозначений артикль у німецькій мові

Ми не дарма починаємо аналіз артиклів з неозначеного. Бо він невиправдано знаходиться у тіні означеного артиклю. Безсумнівно функція означеного артиклю як засобу позначення роду є фундаментальною, але у мовленні на перше місце виходить саме неозначений артикль. І ось чому.

Запам’ятайте: з мовленнєвої точки зори головним, тобто вживається найчастіше у мовленні, є саме неозначений артикль.

Неозначений артикль – це загальний випадок, ми вживаємо його, коли мова йде про будь-який предмет. Тобто неозначений артикль – це загальний випадок, означений артикль – це окремий випадок.

Неозначений артикль – “король” німецької мови.

Як це пояснити на прикладі? Для нас будь який предмет, це “просто” предмет (ми не говоримо нічого), для німця – це автоматично ein/eine.

пляшка – не просто Flasche, а eine Flasche
ручка – не просто Kugelschreiber , а ein Kugelschreiber
стіл – не просто Tisch , а ein Tisch

Для німця будь-який предмет – це ein або eine + назва предмету.
Напр. ein Tisch, ein Bett, eine Lampe.

Неозначений артикль в залежності від роду та числа має у називному відмінку форми:

• ein — чоловічий рід;

• eine — жіночий рід;

• ein — середній рід.

• – у множині неозначеного артиклю немає.

Неозначений артикль використовується, коли мова про предмет або особу йде взагалі. На українську його значення можна перекласти як, “якийсь” (невідомий), “будь-який” (один з багатьох), “просто”.

ein Mann — якийсь, просто чоловік
eine Frau — якась, просто жінка
ein Kind — якась, просто дитина

Коли вживається неозначений артикль?

​Неозначений артикль вживається, коли мова йде про предмет/особу взагалі у значенні «якийсь», «один з багатьох». Також його можна перекласти як “просто” (якийсь) предмет/особа.

Або, коли ми в українській мові не кажемо нічого, німці вживають неозначений артикль.

Приклад:

Das ist ein Mann.

Це чоловік. Це просто, якийсь чоловік.

Порівняйте це із висловом

Der Mann ist alt.

(Цей, той) чоловік старий.

Тут ми говоримо про конкретного, відомого нам чоловіка.

Більше прикладів:

Ich brauche einen Stift.

Мені потрібна ручка (будь-яка, просто ручка)

Ich suche eine Wohnung.

Я шукаю квартиру (будь-яку, просто квартиру)

Більше аутентичних прикладів неозначеного артиклю від авторитетного німецького словника Duden.

​Означений артикль у німецькій мові

Означений артикль використовується тоді, коли співрозмовнику зрозуміло, про який саме предмет або особу йдеться. Дуже часто означений артикль виконую функцію вказівного займенника і перекладається як “цей/той”, “цей/той самий” (про якого йшла мова)

Означений артикль у називному відмінку має в залежності від роду наступні форми:

• der — чоловічий рід;

• die — жіночий рід;

• das — середній рід;

• die — множина.

​​Коли вживається означений артикль?

1. ​Коли з ситуації зрозуміло, про який предмет ідеться

В цьому випадку означений артикль зазвичай виконує функцію вказівного займенника (цей, ця, це)

Приклад:

Der Mann ist sehr freundlich.

Цей/той чоловік дуже дружелюбний.

Це може стосуватися різних випадків: мова про об’єкт вже йшла раніше або із ситуації зрозуміло, що мова йде саме про цей обєкт.

Bring bitte das Buch morgen.

Принеси (цю або ту) книгу завтра. Тобто обом співрозмовникам зрозуміло, про яку саме книгу йдеться. Про ней вже була розмова.

У більшості випадків означений артикль має значення вказівного займенника (“цей/той самий”)
Напр. Die Flasche ist grün – Ця пляшка зелена.

Більше прикладів:

Mach bitte die Tür zu.

Закрий, будь ласка, двері. Двері в кімнаті одні, тож обом співрозмовникам зрозуміло, про які двері йде мова.

Gib mir bitte das Buch!

Дай мені (цю, ту) книжку. Можу супроводжуватись відповідним жестом.

---

​2. Коли говоримо про унікальний, єдиний у своєму роді, предмет або явище

Приклад:

Die Sonne scheint. Світить сонце.

 Сонце – єдине світило, іншого сонця немає.

Der Eiffelturm ist beeindruckend. Ейфелева вежа вражаюча.

 Ейфелева вежа – єдина на світі, тому означений артикль.

Більше прикладів:

Більше аутентичних прикладів означеного артиклю від авторитетного німецького словника Duden.

​Означений чи неозначений артикль: порівняння

Найкраще різницю видно на прикладах.

​Приклад 1

Ich sehe einen Hund vs. Ich sehe den Hund.

Я бачу (якогось, просто) собаку vs. Я бачу цього (того) собаку (про якого йшла мова, або на якого вказують жестом

​Приклад 2

Ich kaufe ein Buch vs. Ich kaufe das Buch
Я купую (якусь) книгу vs. Я купую цю (ту) книгу.

(Цю – можу вказати жестом, ту – про яку вже йшла мова)

​Приклад 3

Ich trinke gern – Kaffee. vs. Der Kaffee ist heiß.
Я люблю пити каву (взагалі). vs.  (Ця) Кава гаряча.

(та що на столі, співрозмовнику зрозуміло яка саме)

​​Головне про артиклі

Щоб спростити собі розуміння та позбавитись плутанини, особливо щодо неозначеного артиклю, краще керуватися наступним правилами:

1. Неозначений артикль – “король” німецької мови.

Адже він позначає загальний випадок. Не поспішайте використовувати означений артикль, тільки через те, що слова вивчаються разом із (означеним) артиклем. Потрібно керуватися змістом, який Ви вкладаєте у речення. Треба привчити себе вживати за необхідності неозначений артикль.

Das ist eine Flasche.
Das ist die Flasche.  – невірно.

2. Неозначений артикль перекладається як “якийсь”, “просто”, “будь-який”, “один з”

Das ist eine Flasche. – Це (якась, просто) пляшка.
Ich brauche ein Bett. – Мені потрібно (будь-яке, просто) ліжко

3. Означений артикль – це окремий випадок. Він перекладається як вказівний займенник “цей”, “той”

Das Buch ist gut. – (Ця) книга хороша.
Ich nehme die Wurst. – Я візьму (цю) ковбасу.

4. Стандартом множини є відсутність артиклю, а не означений артикль die.

Виходячи з першого правила, слідкуйте, що саме Ви маєте на увазі, щось конкретне чи щось взагалі.

Ich lese gern Bücher – Люблю читати книжки (взагалі)
Ich lese die Bücher gern – Я люблю читати ці книжки (співрозмовнику зрозуміло, які Ви маєте на увазі).

Таблиця: коли який артикль використовувати?

Ситуація	Артикль	Приклад
Мова йде про предмет взагалі, будь-який (просто) предмет/особу	ein/eine	Ich habe ein Auto. В мене є машина. Ich brauche einen Stift. Мені потрібен олівець (просто, будь-який) Ich sehen einen Mann. Я бачу чоловіка. (просто, якогось)
Конкретний або відомий предмет (означений артикль як вказівний займенник)	der, die, das	Der Mann ist nett. (Цей, той) чоловік милий. Die Pflanze steht in der Ecke. Рослина стоїть в кутку (зрозуміло у якому)
Унікальний предмет, явище	der, die, das	Die Sonne scheint. Сонце світить. Das Rathhaus ist im Zentrum. Ратуша і центр міста — єдині у місті.
Невизначений предмет у множині	–	Ich kaufe — Bücher. Я купую (якісь) книги.
Продукт, речовина загалом	–	Ich esse gern Brot. Я люблю їсти хліб.
Абстрактне поняття загалом	–	Liebe ist wichtig. Любов важлива.
Професія після sein	–	Er ist Arzt. Він — лікар.
Назва мови	–	Ich spreche Deutsch. Я розмоляю німецькою.
Ім’я людини	–	Anna kommt morgen.

Більше цікавої інформації про усі види артиклів від авторитетного Інтернет-порталу MeinDeutschbuch.de.

P.S. “Академія Аахен” – твоя онлайн-школа німецької мови?

Якщо Вам сподобався цей огляд, тобто наш підхід до пояснення використання артиклів у німецькій мові, пропонуємо Вам звернути увагу на наші курси німецької мови онлайн “Академія Аахен”. І пам’ятайте наш незмінний девіз:

Якщо Вам потрібна гарна німецька, ласкаво просимо до “Академії Аахен”